ВІРА
слов.; запозичене із ст.-сл., де з'явилось як калька з гр. імені Pistis; від pistis — віра.
Віронька, Вірочка, Віруня, Вірунька, Віруся, Віруська, Вірка, Вірця.
Звали "Віра Григорівна" учні
Світлу дівчину. З нею усі
На перервах були нерозлучні,
Всі вклонялися юній красі (Т. Масенко);
Нас бомбили із літаків.
І губами, розгуби повними,
Наша Вірочка, милий кок,
Шепотіла: 'То, мабуть, помилка...
Скільки в світі бува помилок!.." (Ю. Сердюк);
Уже їй, гай-гай, за сорок, а все вона, все Віруня. Уже в неї син одружений, онуці до школи скоро. А все вона, все Віруня, все молода й бадьора (С. Мушник).
Ш
Найпоширеніші імена, їх походження та варіанти