ВАСИЛЬ
гр.; basileus — цар.
Василько, Василенько, Василечко, Василин, Василина, Васько, Василик, Васильчик, Васильцьо, Васильик, Василунь, Василуньо, Вася, Васьо, Васюньо, Васкіта.
Це батько мій,
це наш Василь,
мій тато (М. Бажан);
Йшов біля річеньки радий Василько,
Йшов із сестрою на ниву, під ліс (О. Ющенко);
Ой Василю, Василечку, серденько Василю, Купи мені намистечко на білую шию! (Народна пісня);
Ой жила вдова на край села
Та мала сина Василина (Народна пісня);
Дещо од свого талану Василин уділив і дочці (М. Рудь);
Ой Василю, Василино,
Моя вірная дружино! (Народна пісня);
Тануть останні зимові кусні —
Сині крижинки на скреслій ріці,
Ну, а Васько у кар'єр від кузні
Каменотесам підвозить різці (В. Забаштанський);
— Так тебе звуть Василь? — Так. — Василь, Василик, а я Олеся (О. Довженко);
— Ой синочку Васильчику,
Де ж твій товар сивий лежить? (Народна пісня);
Там на горі, на високій, зацвіла татарка, А Васильцьо і Касуня, то сі єдна парка (Народна пісня);
Васильок, Васильок*.
В нього — русий чубок,
синьо очі цвітуть,
як весною льонок (В. Малик);
Зачиняй ворітечка-ворітця, А не пускай Василуня-молодця. Як наїде Василуньо з боярами, То витопче сад-виноград кониками (Народна пісня);
Пішов Васюньо та й найшов, Взяв за ручку та й прийшов:
— Галюню моя, молодесенька,
Ти ж мені суджена! (Народна пісня);
Мій дядько Васюта, людина проста, Любив не долини, а там, де круто...
(А. Малишко).