БОГДАН
слов.; калька з гр. імені Theodotos; від theodotos — даний богами.
Богданко, Богданонько, Богданочко, Богданчик, Богданцьо, Богданьо, Богдась, Богдасик, Бидьо, Дайко, Дан.
І підніс Богдан Хмельницький, і підніс він булаву: — Чую, всі ви звеселились, радістю ж і я живу! (П. Тичина);
Ось Богдан знов підходить до чорнявої дівчини запрошувати на танець (Леся Українка);
Я у садку
З Богданчиком вовтузився; садили
Під тином ми акації колючі (М. Рильський);
Пан Богдась устав, лучком забряжчав (Народна пісня);
Дарка взяла Богдана під руку. — Перепрошую, я маю тобі щось сказати... Ми вже їдемо додому, Дан. Данко не рушався з місця (І. Вільде); Хоч би все було гаразд у Богдасика й Миті!.. (О. Іваненко).