АГРИПИНА
Агрипина; Горпина
лат.; рим. родове ім'я Ag-гірра. За легендою, основоположник цього роду народився вперед ногами, звідси і дістав своє ім'я (гр. agreuo — схоплювати і pous — нога).
Горпинка, Горпинонька, Горпиночка, Груня, Груша.
— Куди мене, Степанку, поведеш, Що ти своєї хатоньки не маєш?
— Поведу тебе, Горпино, в чужую,
Поки свою хатиноньку збудую (Народна пісня);
Горпина була у всім дому хазяйка і усьому господарству голова (Г. Квітка-Основ'яненко); Горпинка була задоволена неділею: такий прехороший день удався (Г. Косинка);
Ой льонку, мій льон,
Чом малий да невеликий?
Да чи тебе женихи врекли,
Що до Горпиночки шлються,
А за Настусю б'ються (Народна пісня);
Груня була одиначка у мами-вчительки (Ю. Яновський); Груню, Груню, не хитнися! Отій! Стій! (С Мупгаик).