ІГОР
раннє запозичення із сканд.; ім'я Ingvarr; Ingvio — сканд. бог достатку і varr — охороняти, захищати (буквально: охоронець, захисник Інгве). Д.-рус. Інугварь.
Ігорик, Ігорочок, Ігорьйк, Ігорьйчок, Горик, Гиря, Гарик.
Що гомонить отам, зичить
Удосвіта? То повертає
Той Ігор військо на пригоду
Тому буй-туру Всеволоду (Т. Шевченко);
Це звідси відважний Ігор
У дальній рушав похід (к. Журба);
Ігор глянув на Марата поверх окулярів і мовчки пішов до кімнати (С Журахович); — А Ігорьок ще гуляє? (А. Іщук).