ЄФРОСИНІЯ
Єфросинія, Фросина (Пріська)
жін. до єФросин.
Фрися, Фросинка, Фросинонька, Фросиночка, Фриська, Пріся, Прісенька, Прісечка, Проня, Фрузя, Фрузька.
Єфросинія Лук'янівна теж була жінкою простою, хорошою сусідкою і хазяйкою (І. Сенченко); Фросина посміхається з-під рожевої хустки й нічого не каже.
— Казала мені одна людина, Фросиночка, що дідівство зовсім ні з чим не порівнянне почуття (Ю. Яновський);
— Стривайте, стривайте, — пильно вдивляючись в гостя при м'якому світлі електроліхтаря, ..сказала Пріська Іванівна. —Та десь же тутечки вас бачила... (М. Рудь);
Дві руки, як білі крила,
Над чиїм плечем замають?
Наді мною, над тобою,
Мій товаришу, мій брате?
Після ран та після бою
Будем Фросю споминати (А. Малишко);
— Фросько! —прикрикнув Митро. —я правду кажу, а ти все те до голови клади (є. Гупало);
Зо мною, слухай же, остались
Данило, чура мій, та я,
Та Пріся, дочечка моя! (Т. Шевченко);
Ой похилився гіль да гіль
Да на Ігнатів двір да двір.
А ти, Юхимцю, пан да пан,
Сховай Прісечку під жупан (Народна пісня);
А як там дома зараз, на Кузнечній? Мала намір із Шсок прийти Проня (П. Тичина); — Добраніч, Фрузюх — сказав Іван (І. Франко).