ШКАЛИК
(-а) ч.; жрм.
1. Пляшка із спиртним. - Коли по-мирному, то в мене й шкалик десь завалявся, щось довго тебе не було (В. Шевчук, П'ятий номер).
2. Чарка; келишок. На столику - розкоркована плящина коньяку, шкалики і диктофон (В. Неборак, Повернення в Леополіс); <...> накупив Грицько на гроші колгоспні півсотні тарілок, бо де п'ють, там і б'ють, та шкаликів сотню <...> (А. Дімаров, Ціп-ціпи).
■ Від голандського schaai - чаша (Фасмер). Елистратов, 582.
3. мн. шкалики; крим. Взуття. БСРЖ, 692; СЖЗ, 115.