ЧОРТ
(-а) ч.
1. крим., мол. Міліціонер; працівник правоохоронних органів. Чорти охороняють і сопуть (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). БСРЖ, 671.
2. мол. Хлопець, молодий чоловік. <...> за нами приїдуть чорти на дутому зеленому Daewoo Leganza, і ми з ними поїдемо в "Прагу" блядувати, пити коньяк за 250 грн (Синопсис станіславський необов'язковий). БСРЖ, 671.
3. мол.; зневажл. Невихований, некультурний хлопець, переважно з села. ПСУМС, 15.
♦ Чорт вокзальний, мол. Бездомний, який живе на вокзалі. ПСУМС, 15.