ЧОВНИК
(-а) ч.; ком., жрм. Приватний торговець, який їздить за кордон і повертається назад, щоб продати товар, куплений по низькій ціні, за більш високу ціну. Сучасні "човники", котрі завалили ніжинський, як і інші ринки, іноземним товаром, самі того не знаючи, успадковують традиції старого міста... (День, 1999, № 21); На думку О. Ткаченка, народні депутати мають розробити заходи щодо пом'якшення податкового тиску на підприємців та так званих човників, серед яких мільйони громадян України (ВК, 1999, № 24); Відтак флотилія "човників" перетягала через кордон усе більші пакунки з цигарками (ПіК, 1999, № 34). БСРЖ, 666; ПСУМС, 78; ТСРОЖ, 245; ЯБМ, 2, 522.