Словар українського сленгу
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц [Ч] Ш Щ Ю Я
ЧИНАРИК
(-а) ч.
1. крим., жрм. Недопалок <...> скочило з ліжка з чинариком на губі <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 672; ПСУМС, 77; СЖЗ, 112; ЯБМ, 2, 672.
■ Від кубансько-кавк. "букові горішки", чинар - бук, платан. Горбач 1966, 26.
2. крим. Людина низького зросту. СЖЗ, 112.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЧИНАРИК


матиме такий вигляд: Що таке ЧИНАРИК