ХАВІРА
(-и) ж.; крим.
1. Притон злодіїв. Кутаючись у задубілу шкірянку, він за північ придибав до хавіри вусатої Марфи (О. Ульяненко, Сталінка); <...> Шура, він же завзятий картяр, іподромник, знавець завулків і нічліжних хавір на добрій половині совдепії <...> (Є. Пашковський, Щоденний жезл). БСРЖ, 637; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 481.
2. Місце зберігання крадених речей і заборонених предметів; потайник. БСРЖ, 637; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 481.
3. мол. Квартира, кімната; житло. "Хавіру" він собі купив за гаражну покрівлю: померла баба Ганна,<...> і її внука продала Степанові хату за триста карбованців, разом з мишами, лелечим гніздом з лелеками і квітами-гайстрами попідвіконню (Г. Тютюнник, Вибране); Але найперше впадала у вічі в тій хавірі, - це табличка <...> (Л. Кононович, Мертва грамота); - <...> От коли ми приватизуємо цього магазинчика - буде "Прима", буде і до "Прими". - За чим затримка? Дорого? - Ця хавіра коштує копійки. Начальство не відпускає: вичікують, хто більше дасть на лапу (А. Морговський, Фіфті-фіфті). БСРЖ, 637; ПСУМС, 74; ЯБМ, 2, 481.
■ Від давньоєвр. chower - спільнота, товариство, друг, товариш. Грачев, Мокиенко, 176. Див. коментар до слова «хавір».
■ Контамінація хов (від укр. ховати) та іменників квартира, квартера, фатера (Отин2, 186).