ТРАВИТИ
(-влю, травиш)
1. крим., жрм. Розказувати неправдоподібне; брехати. БСРЖ, 594; ЯБМ, 2, 424.
2. жрм. Розповідати щось. - Так травиш, Шурику, - сказала нарешті <...>. Я аж заслухалася (В. Шевчук, Сонце в тумані).
♦ Травити баланду, крим. Говорити що-небудь незначне, теревенити. СЖЗ, 100. ЯБМ, 2, 424.
Травити (гнати) мульку, мол. Розказувати (звичайно довго) щось неправдоподібне, вигадане. Баби в'язали, чоловіки, як ведеться, "травили мульку" з анекдотами <...> (І. Павлюк, Мова молекул). БСРЖ, 361. // Розповідати, розмовляти про щось своє, невідоме, нецікаве або непотрібне для оточуючих. БСРЖ, 361; ПСУМС, 46.
Травити тюльку, мол. Те саме, що травити мульку. -Ей, друзі, не травіть тюльку, - зненацька розлютився охоронець. - Ти, Андрію, берись до роботи, а ти, Серього, простеж за тим, щоб за п'ять хвилин у будинку не залишилося ні душі (С. Бортніков, Чистильник-2). ФССГД, 234.
Травити байки, жрм. Те саме. Його [Романа Шпорлюка] виступ нагадав мені "лайвові" виступи Тома Вейтса. Той теж, перед тим як врізать блюза, байки любить травити, жартувать по-смішному і т. д. (Книжник, 2001, № 14).
■ З жарґону моряків: травити - відпускати канат. ТСРОЖ, 219.
3. крим., мол. Блювати. ПСУМС, 70; ЯБМ, 2, 424.