СТИЛЯГА
(-и) ж.
1. жрм; жарт.-ірон., заст. (50-і роки XX ст.). Молода людина, яка наслідує західну моду. Тоді, у п'ятдесятих роках, серед молоді з'явилися дженджики, прозвані "стилягами", які вважали себе взірцем вишуканості й елегантності, зачіску собі робили у вигляді так званого "кока", носили вузькі штани й картаті піджаки (В. Шовкун, Система проти "я"); Але він прощав їм, фантазерам і мрійникам, стилягам, любителям рок-н-ролу, талановиті утопічні ідеї яких гинули у боротьбі наукових сил разом з їхніми носіями (В. Тарнавський, Порожній п'єдестал).
2. мол. Те саме, що «стильняк». Напідпитку два стиляги / Крутять фіфочку руду <...> (Ю. Позаяк, Шедеври).
♦ Стиляга-динамістка, крим. Жінка, яка відвідує ресторани з незнайомими чоловіками, харчується, випиває за їхній рахунок і непомітно зникає. СЖЗ, 96.