ПРАПОР
1
(-а) ч.; арм. Прапорщик. Я пригадую свого військового "прапора", котрий вражав мене поетикою своєї лайки, її величчю (Л. Подерв'янський: ПіК, 2001, № 13); <...> вже працюючи завскладом на молокозаводі, Олександр зустрівся із колишнім прапорщиком із зони - той прийшов проситися на роботу. До речі, "прапор" був не вельми коректним у поводженні з ув'язненими, в тому числі й з Олександром (День, 16.06.2001). БСРЖ, 469; ПСУМС, 57.
2
(-а) ч.
♦ Прапор в руки кому, мол. Дозвіл, заклик зробити щось. Йти на контакт з адміністрацією, вислужуватися перед псами? ... Коли комусь до вподоби вилизувати чийсь зад - прапор йому в руки (А. Кудін, Як вижити у в'язниці).