ПОНТОВИЙ
(-а, -е) мол.
1. несхвальн. Той, який демонструє свою позірну вищість. Він завжди був понтовий перець. БСРЖ, 460; ПСУМС, 55.
2. Про річ, одяг і т. п. як засіб чийогось самовихваляння, пихи. Сєва мав власну майстерню на базарі, де гострив все - від "понтових" щипчиків для нігтів до сокир (В. Діброва, Збіговиська).