Словар українського сленгу
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ПЛАНКА
(-и) ж.
♦ Планка падає (упала), мол. Хтось втрачає самоконтроль, починає поводити себе неадекватно. У мантелеп деколи саме таким чином падає планка, краще за цим мовчки спостерігати, скажімо, зосередитися на курінні, або взагалі на якийсь час лишити її саму (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 439; ПСУМС, 54.
Планка перебита (попливла) в кого, жрм. Те саме. ФССГД, 186.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПЛАНКА


матиме такий вигляд: Що таке ПЛАНКА