ПІПЛ
1. -а, ч., мн. піпли; сист. Людина. Рецептурник політичних страв, яких "піпли" вже не "хавають" (ПіК, 2001, № 42). БСРЖ, 436; ПСУМС, 54.
2. -у, у знач. збірн.; мол. Народ, люди. Він [Тарантіна] не може робити інакше. Якби він просто хотів шокувати піпл - з цього нічого путнього не вийшло б... (Л. Подерв'янський: УМ, 17.01.2001); <...> брак змістовних інтерв'ю з представниками спортивної еліти. Натомість працівники гітари та мікрофона здобули серед "піплу" зовсім інші характеристики (Книжник, 2001, № 12); Відразу хочеться спертися на знаного та шанованого піплом філософа К. Прудкова з його екзистенційним глобалізмом і залізною впевненістю щодо неможливості неможливого (Книжник, 2001, № 24).
■ Від англ. people.