ПАДЛА
(-и) ч. і ж.; крим., жрм; зневажл. Непорядна, підла людина. БСРЖ, 415; СЖЗ, 77; ЯБМ, 2, 132.
■ Від польськ. padła - померла скотина, падаль; у рос. жарґон потрапило через посередництво укр. мови. БСРЖ, 415.
♦ Падла буду, тюр., крим. Клятвенне запевнення в істинності сказаного, - Ах ти мою твою ядь. Падла буду, коли в порошок не зітру (В. Тарновський, Порожній п'єдестал); Гаврош із засуненим в кишені руками підійшов би до Моні, скорчив би бандитську морду й прошипів би: "Ізожгу! Падла буду - ізожгу!.." (Г. Шкляр, Дівчина з калєпним). БСРЖ, 415.