ОКРІП
(окропу) ч.
♦ Прискати (пісяти) окропом, мол.; ірон. Надмірно радіти, бурхливо виявляти своє захоплення. Ти що ж - справді вважаєш, що коли у тебе - стоїть, і не зразу кінчаєш, то ти вже й князь, і жінка мусить сукати ніжками й прискати окропом, іно ти зволиш до неї доторкнутися <...> (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу); Микола відшліфував свій дар словоблуда-жінколюба в таке довершене ораторське мистецтво, що жіноцтво <...> просто-таки окропом пісяло від захвату (Г. Тарасюк, Гаспид і Маргарита). БСРЖ, 255.