ОБЛОМ
(-у) ч.; несхвальн. 1 мол., крим. Невдача; руйнування планів. Так що в мене обломи на роду написані (А. Кокотюха: Іменник). ПСУМС, 49; СЖЗ, 75; ТСРОЖ, 126.
♦ Облом Іванович. Те саме.
2. мол. Важкий душевний стан; неґативні емоції, переживання. БСРЖ, 389.
♦ В облом [пішло] кому що. Щось комусь неприємно, викликає неґативні емоції. Ідуть на пошту всі дівчата - / їм передплата "не в облом", / Бо якщо голову втрачати, / то тільки разом із "УМом" (УМ, 8.06.2000). БСРЖ, 389.
3. у знач. безос.-пред., кому. Про апатію, небажання щось робити. <...> якщо просто поговорити хочеться, то мені облом - жрать хочу (М. Бриних, Голосіння з-під снігу); Хвилину порозмірковувала, чи не повносити доповнення до довідника <...>, але мені облом (С. Пиркало, Зелена Маргарита); - Облом же мокнути! (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). БСРЖ, 389.
4. у знач. вигуку. Вираження досади, роздратування. [Генерал:] Що це за цивільні з вами? [Другий хлопець у шкірянці:] Облом, пане генерале. Діяльність Надзвичайного Комітету припинено (О. Ірванець, Прямий ефір). БСРЖ, 389.