НЕПРУХА
(-и) ж.; мол.; несхвальн.
1. Невезіння, смуга невдач; неталан. Повз гору лахміття, під якою нишкне розтерзаний життєвою "непрухою" Ваня Каїн, вислизаєш у роздягальню <...> (Ю. Андрухович, Московіада); А всім іншим заки поясниш, що воно таке, оте "кібер-лібер", - не один десяток років пройде, а вибори ж, на біду, менше, аніж за рік. Непруха... (ВіП, 2001, № 24-25); "Непруха", здавалося, продовжує переслідувати дівчину... (CM, 27.07.2001). БСРЖ, 382; ПСУМС, 48.
2. Сумне, невеселе життя. <...> попри усю непруху, попри тугу, ачей, / невже ви самі не бачили, невже не мали очей <...> (С. Жадан, Балади про війну і відбудову). * Образно. <...> і сині ледь видимі янголи непрухи виснуть / над їхнім волоссям <...> (С. Жадан, Балади про війну і відбудову). БСРЖ, 382.