НАРКОТА
(-и) ж., збірн.; мол., нарк.
1. Наркотики. Після здійснення слідчих дій всю затриману й конфісковану "наркоту" спалено (ДУ, 7.09.1999); - Він правда наркоту винюхує? - Віта з повагою провела пса поглядом (А. Кокотюха, Останній раз). * У порівн. [Пам'ять] - наче наркота, яка спершу окрилює, збуджує, а потім піддає диким тортурам (А. Дністровий, Невідомий за вікном). БСРЖ, 376; ПСУМС, 47; ТСРОЖ, 121; ЯБМ, 2, 71.
2. зневажл. Окремий представник чи соціюм, компанія наркоманів. БСРЖ, 376; ТСРОЖ, 121.