НАВОРОТ
(-у) ч.; мол.
1. несхвальн. Щось мудроване, складне для розуміння. Причому пісні "проспівані" французом [Жаном Будіаяром] соковито і без занудно-наукових "наворотів" (Книжник, 2001, № 5); Проголосили нас цілком стандартно, мовляв, зараз послухайте хлоп'ят з України, тобто без усяких там наворотів "зараз вийде екзотична українська група", або "подивімося на мавпу в клітці" (МТ, 1999, № 13). БСРЖ, 368.
2. несхвальн. або ірон. Щось нелогічне, дивне, неадекватне у поведінці, думках людини. А найбільший "наворот" - викупити окрему театральну ложу за 14 тисяч "баксів" (УМ. 16.02.1999). БСРЖ, 368; ТСРОЖ, 114.
3. частіше мн. навороти, ів; ірон. Деталі, які ускладнюють щось. Відмовившись від суто "живого" звуку, музикант активно став використовувати комп'ютери, синтезатори, бек-вокали та інші навороти сучасного саунду (Поступ, 5.08.1999); Сьогодні ввечері... "Бердиш". Зі всіма наворотами - як ти просив. Глушник. Оптичний приціл, лазерний цілевказувач... (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 368; ТСРОЖ, 114.