НАВОДКА
(-и) ж.
1. крим., міл. Вказівка на об'єкт злочину. Це не було випадкове захоплення партії наркотиків посеред океану. Тут однозначно не обійшлося без "наводки" (УМ, 1.06.2001); За півтори години телефонного спілкування <...> з'ясувалося, що всі 20 "наводок" ведуть на Драгоманова, 2. (ВК, 3.04.2001). БСРЖ, 368; СЖЗ, 70. // Об'єкт, намічений для пограбування. БСРЖ, 368; ЯБМ, 54.
♦ Дати / давати наводку кому. Вказати комусь на об'єкт пограбування (злочину). БСРЖ, 368.