МУДИЛО
(-а) с. і ч.
1. жрм; вульґ., зневажл. Те саме, що «мудак»2. Таке мудило, сівши на лавці поїзду метро, обов'язково розкине свої ножищі - мало матня не репне <...> (О. Яровий, Чекання несподіванки); На сцені стоїть гидко разкрашений кіоск з продавцем внутрі, біля кіоска стоїть купка мудил і жде трамвая (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу).
2. крим., жрм; зневажл. Тупа людина. Мудило з однією звивиною, і та до акумулятора не під'єднана! (В. Яворівський, Вовча ферма). БСРЖ, 359; ЯБМ, 2, 42.