МОЧИТИ
(-чу, -чиш) недок.
1. кого; крим., мол. Бити; ударяти з великою силою. СЖЗ, 68; ПСУМС, 45.
2. кого; крим., мол. Убивати когось. Тоді клацнув затворною рамою. Кого мочитимемо? Я підвівся. - На кого покажу, - сказав я з притиском, - того й мочитимете! (Л. Кононович, Кінець світу...). ПСУМС, 45; СЖЗ, 68.
♦ Мочити в сортирі (нужнику, туалеті) кого; крим.тюр.; презирл. Жорстко й безпощадно розправлятися з кимсь. <...> Ці російські фіскали страх як полюбляють туалети. Хлібом їх не годуй, а дай когось замочити в нужнику й понюхати пари (В. Шкляр, Елементал); <...> радянський кінематограф творив образ українця веселий аж до пришелепуватості, відверто тупуватий. Сучасне російське кіно чесно продовжило вироблену схему, тільки тепер українців обов'язково б'ють та "мочать в сортирах" під зомбуючі гасла (Книжник, 2001, № 18). БСРЖ, 359.
■ Крилатий вислів в. о. президента Росії В. Путіна з інтерв'ю з приводу боротьби з чеченськими терористами ("Час", 24.09.1999): "Мы будем преследовать их [террористов] повсюду. Если в туалете нам попадутся, то и там замочим". На семантику фразеологізму в українському культурному просторі вплинув епізод у російському фільмі "Брат-2" (росіянин убиває українця в сортирі).
3. що; муз., мол. Виконувати музику. БСРЖ, 359; ПСУМС, 45.