ЛАФА
(-и) ж.; крим., мол.; схвальн. Блаженство, удача, везіння, безтурботне життя. <...> відпочинеш від стройової, від нервових недомагань, повір, не кожному подібна лафа світить <...> (Є. Пашковський, Безодня); Минулася лафа. * Образно. <...> шляк трафив у шахту, а тут - лафа / вугілля, кайдани і аква віта (А. Коваленко: Молоде вино). БСРЖ, 311; ПСУМС, 40; СЖЗ, 60; ЯБМ, 1, 501.
■ Від тат. алафа - пайок, фураж для коня; платня (В. Даль). Потім почало вимовлятися як лафа переважно у значенні "удача в картах, щастя, талан, несподівана радість". Елистратов, 261.