КУМАРИТИ
(-рю, -рить) недок.
1. безос., кого; нарк. Про абстинентний синдром (наркотичне похмілля). <...> долбі не долбить / варя не варить / мовчки облизуєш губи / господи / чого ж так зранку кумарить? Мало хто в цьому рубить (І. Бондар-Терещенко, Поsтебня). БСРЖ, 301.
2. безос., кого; мол. Про бажання спати. БСРЖ, 301; ПСУМС, 39.
3. кого; мол. Настирно чіплятися до когось, намагаючись познайомитися, сподобатися. Кумарити подругу. БСРЖ, 301.
4. кого; мол. Набридати комусь. <...> це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять по телику (А. Дністровий, Невідомий за вікном); - ... Кумарить мене це життя, тут я, наче риба, викинута на берег (А. Дністровий, Місто уповільненої дії).