Словар українського сленгу
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й [К] Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
КУГУТ
(-а) ч.; зневажл.
1. крим. Селянин. БСРЖ, 299; ЯБМ, 1, 483.
2. мол. Провінціял. У нас в гуртожитку одні кугути живуть (Запис 1996 р.). БСРЖ, 39.
3. жрм. Жадібна багата людина. Чабаненко 1992, 2, 223.
■ Від польськ. kogut - півень; у рос. жарґон потрапило через посередництво укр. мови.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: КУГУТ


матиме такий вигляд: Що таке КУГУТ