КОЗА
1
(-и) ж.; мол.; жарт.-ірон. Дівчина, жінка. БСРЖ, 267; ПСУМС, 35; ЯБМ, 1, 444. // Весела дівчина.
■ Слово було відоме бурс.-сем. арґо.
2
(-и) ж.
1. гірн. Самоперекидна вагонетка, якою вивозять породу на терикон. Дзендзелівський, 350; ФССГД, 126.
♦ На короткій козі, гірн. Дуже швидко.
■ Коза - вагонетка на вугілля в шахті. ФССГД, 126.
2. жрм. Вагонетка з вирізаними лобовинами для перевезення негабаритних матеріялів (ліс, металеве кріплення понад 2 м довжиною). Дзендзелівський, 350.