Словар українського сленгу
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й [К] Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
КІГОТЬ
(-гтя) мн. кігті, -тів.
♦ Рвати кігті. 1) тюр. Бігти з-під варти. БСРЖ, 266; СЖЗ, 88; ЯБМ, 2, 289. 2) крим., жрм. Бігти, тікати кудись, звідкись. Треба рвати звідси кігті, - вирішив він не лише про цю дорогу, а про весь цей край, - "та й край" (Б. Жолдак, Бог буває). БСРЖ, 266. ЯБМ, 2, 289.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: КІГОТЬ


матиме такий вигляд: Що таке КІГОТЬ