КИШКА
(-и) ч.
1. крим.; зневажл. або жарт.-ірон. Ненажерлива людина. БСРЖ, 258; СЖЗ, 53.
2. мн. кишки, -6к; крим. Крадені речі. БСРЖ, 258; СЖЗ, 53.
3. мн. кишки, -ок; мол. Одежа. БСРЖ, 258; ПСУМС, 33.
4. мол. Черга. ПСУМС, 33.
♦ [Кинути] на кишку що. 1) нарк. Прийняти наркотичну таблетку. Особисто я після всього, що далі зі мною було, зарікся на все життя торкатися навіть до джефа. Тільки ЛСД і тільки на кишку, як справедливо вчать нас пророки (М. Бриних, Голосіння з-під снігу). БСРЖ, 258. 2) мол. З'їсти щось. Бідон жаліється, що зголоднів і час би вже щось кинути на кишку <...> (А. Дністровий, Місто уповільненої дії).