КАНАТИ
(-аю, -аєш) недок
1. крим. Бігти. БСРЖ, 241; СЖЗ, 51; ЯБМ, 1, 407.
2. мол., крим. Іти, проходити, йти геть. - Ну давай канай звідси - підвівся Петренко (Б. Жолдак, Топінамбур, сину). БСРЖ, 241; СЖЗ, 50; ЯБМ, 1, 407.
3. // під кого, мол., //крим. Видавати себе за когось, намагатись бути схожим на когось. Канає під інтелектуала. БСРЖ. 241; СЖЗ, 50.
♦ Канати на хвості. Див «хвіст».
Канати по бану, крим. Іти по вокзалу. СЖЗ, 51.
Канати по справі, крим. Притягуватися до кримінальної відповідальности за новий, скоєний у колонії злочин. СЖЗ, 51; ЯБМ, 2, 407.
Канають стрижі, крим. Ідуть старі або літні люди. СЖЗ, 51
■ Від нім. арґ. knasten - волочитися. Горбач 1966, 26.