КАЙФУВАТИ , КЕЙФУВАТИ
(-ую, -уєш) недок.
1. мол., схвальн. Отримувати насолоду, радість, задоволення від чогось. Він кайфував би, Марто, як усі щирі мазохісти (Ю. Андрухович, Рекреації), <...> а Яковенко продовжував розімліло мружитись, кейфуючи на всю губу (А. Шевченко, Чорний човен неволі), <...> насолоджується моїм добровільним жахом, кайфує моїм нестерпним чеканням (І. Андрусяк, Шарга). БСРЖ, 238.
2. що. Сприймати із задоволенням, насолодою (фільм, передачу, книжку і под.) Значить, сиди й кайфуй "Титаніка" (Б. Жолдак, Бог буває), Кайфуйте у неділю об 11-30 "Смачно з Борисом Бурдою" (Телеанонс на каналі "Інтер", 15.06.2001).
3. нарк. Відчувати стан наркотичної ейфорії. ЯБМ, 1, 403; СЖЗ, 50; БСРЖ, 238.