ЗЛИНЯТИ
(-яю, -яєш) док.; крим., мол. Піти, поїхати кудись, зникнути; утекти. Тому я телефоную своїй подрузі й колезі, яка з неприхованим задоволенням, властивим кожній тяжко робочій людині, допомагає мені знайти фактичний матеріал, щоб злиняти з роботи (С. Пиркало, Зелена Маргарита); - Він мертвий був. Я злиняв... Теж люди бачили, як я тікав... (А. Кокотюха, Тупик для втікача); Та й богема сьогодні не та: як не скисла, то злиняла за бугор (ЛП, 2001, ч. 2). БСРЖ, 547; СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 351.