ЗВАЛИТИ
(-лю, -лиш) док.
1. (звідки); крим., тюр. Здійснити втечу з колонії. БСРЖ, 526; СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 318.
2. (звідки, куди); крим., мол. Піти, поїхати звідкись, кудись. І ми звалимо за бугор. Звалимо, розумієш? (А. Кокотюха, Шлюбні ігорища жаб); <...> адже ми разом росли / намагаючись таки вирости / щоб одного разу після їжі / звалити з усіх майстерень і спортзалів / совка (С. Жадан, Балади про війну і відбудову). БСРЖ, 526.