ЖАБА
1
(-и) ж.
1. мол.; зневажл. Дівчина. БСРЖ, 179; ПСУМС, 24.
2. крим. Жінка легкої поведінки. СЖЗ, 40.
2
(-и) ж. крим.; несхвальн. Жадібна людина. БСРЖ, 179; СЖЗ, 4.
♦ Жаба душить / задушить, давить / задавить кого; мол. 1) Про стан заздрості. Нас же, "піпеткових" українських книголюбів, мусить "давити жорстока жаба" [з приводу того, що роман Харуку Муракамі "Полювання на вівцю" у російському перекладі здобув всесвітній розголос]. Адже, попри несхожість української і японської культур, попри, на позір, відмінність суспільно-політичної ситуації, цей роман - про нас (Книжник, 2001, № 18); Ті, хто знають, скільки коштує видати те кольорове безглуздя, добре зрозуміють, що то не просто літературний зворот. Жаба душить, перепрошую на слові! (ЛП, 2001, ч. 2). БСРЖ, 179; ПСУМС, 24. 2) Про стан суму, туги. БСРЖ, 179. 3) Про скривджений стан. БСРЖ, 179.