ДУХ
(-а) ч.
1. арм.; зневажл. Молодий солдат (у перші шість місяців строкової служби). БСРЖ, 173; СЖЗ, 38.
♦ Бурий дух. Непокірний солдат, який дає відсіч проявам дідівщини. Балабін.
2. арм.; зневажл. Боєць армії афганської опозиції в період радянської воєнної кампанії 1979-1989 рр.; душман. Хто ви - "афганці" чи "духи"? / Которої з воєн / Жертви, научені клацати в пітьмі затвором?.. (О. Забужко, Диригент останньої свічки); Застосовувати автомати-кулемети, а тим більше - ручні гранати - ризиковано. Замість "духів" можна завалити товаришів<...> (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 173; ТСРЯ, 221.
3. крим.; жарт. П'яна людина. БСРЖ, 174; СЖЗ, 38.