ДУПА
(-и) ж. мол.
1. Зад. Мене розважив задушливий декор серпасто-молоткастих кумачів<...>, а особливо офіціянтка з діркою на джинсовій дупі (Смолоскипи, 1997, № 2).
■ Від польськ. згруб. dupa - задниця.
♦ В дупу п'яний. Про великий ступінь сп'яніння. Учора я надравсь, / Сьогодні в дупу п'яний - / А може це любов? (Ю. Позаяк, Шедеври).
До дупи. 1) Нічого не варте. [Руслан:] Фух! Аж упрів... Але то все - до дупи. Працюй для них, страждай - ніхто тобі й слова доброго не скаже. (В. Діброва, Поетика застілля). 2) До дідька.
■ Від польськ. do dupy.
Дупу порвати. Зробити все можливе й неможливе задля досягнення певної мети. ПСУМС, 56.
■ Трансформація крим. фразеологізму очко рвати у тому ж значенні. Див. «очко».
Мати в дупі когось, щось. //Іґнорувати когось, щось. //Панна, котра роздягається сама, робить це з двох причин: а) має тебе в дупі, і їй глибоко начхати, що ти про неї думаєш: б) не має тебе в дупі, а тому не бажає грати вар'ята. (Ю. Винничук, Груші в тісті).
■ Від польськ. mieć (coś) w dupie.
У дупі. У скрутному або безвихідному становищі. "У дупі ти тепера<...>. А як звідти виберешся, доведеться партійний білет на стіл покласти..." (В. Дрозд, Життя як життя).
2. жарт.-ірон. Обличчя. ПСУМС, 24.