ДРАБАДАН
(-у) ч.; нарк. Задоволення від куріння наркотичної речовини. Драбан - найвищий ступінь кайфу після куріння драпу (Синопсис станіславський необов'язковий).
♦ П'яний в драбадан, мол., жрм. Про великий ступінь сп'яніння. П'яний в драбадан, без шкарпеток, але в кедах, в запраних до дірок вилинялих джинсах і в червоній сорочці, на якій висіли широченні підтяжки кольору сажі, він <...> врешті-решт вирулив на сцену (М. Мишкало, Майже європеєць). ПСУМС, 23; ЯБМ, 1, 156.