Словар українського сленгу
А Б В Г Ґ [Д] Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ДОМУШНИК
(-а) ч.; крим., жрм. Квартирний злодій. Три групи "домушників" затримали за тиждень (КО, 1999, № 30); "Домушники" перекрили тогорічний графік (СМ, 19.02.1999); Короткий проміжок - близько двох годин - не було вдома господарів квартири по вулиці Сухомлинського, але цього часу вистачило "домушникам", аби підібрати відмичку (СМ, 30.07.1999). БСРЖ, 166; СЖЗ, 37; ТСРОЖ, 45; ЯБМ, 1, 285.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДОМУШНИК


матиме такий вигляд: Що таке ДОМУШНИК