ДОВБАНИЙ
(-а, -е) ч.; мол.; несхвальн. Поганий, неприємний (неґативна характеристика будь-якого предмета, явища, людини). <...> можна зціпити зуби і дати собі відрізати пальця чи довбаний апендикс без наркозу (А. Дністровий, Невідомий за вікном); Я його довбаний голос завжди впізнаю (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера); <...> іпобратимство ж наше довбане - все'одно що з одного табору <...> (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу); <...> а колишні регбісти за пивом і картами курили кемел і говорили про своє довбане регбі <...> (С. Жадан, Історія культури початку століття); Коли видавець нарешті дозріває - з'ясовується, що роман уже перечитаний. Метафізика довбана. Рецидиви самвидаву (Книжник, 2000, № 4). БСРЖ, 62.