ДІСТАТИ
(-ну, -неш) док., кого; мол., крим.; несхвальн. Позбавити спокою когось, набриднути комусь. Дістала мене, вже сил нема! Переслідує мене скрізь своїм телефоном (Ю. Покальчук, Те, що на споді); <...> голос Чеканчука тремтить, але він навмисне розповідає про ті натуралістичні деталі, щоб "дістати" Біста <...> (Є. Кононенко, Імітація); Пенсіонерів "дістала", як вони писали, система, що склалася на головному ринку області з обманами та обважуванням покупців і бурхливою діяльністю перекупників (День, 26.10.1999). БСРЖ, 165; ПСУМС, 22; ТСРОЖ, 46.