ДЕМБЕЛЬ
(-беля) ч.
1. арм. Демобілізація після проходження строкової служби. Відсвяткував свій дембель (В. Гужва, Плато над прірвою); - Йому одірвало ноги ... перед самісіньким дембелем (Л. Кононович, Мертва грамота); Це не жартівник викинув коника - стався "дембель" у прикордонника (Україна і світ сьогодні, 2000, № 4); 20-річний коломиянин Олександр М. служив в одній з військових частин у Хмельницькому, навесні мав йти на "дембель" (СМ, 13.02.1998). * Образно. Поспішай - не поспішай, а все одно відтарабаниш до самого "дембеля". Те саме і у житті. Хочеш чи не хочеш, а пройдеш сходинками до "дембеля", скільки би їх тобі Бог не подарував (УМ, 3.02.2000). БСРЖ, 153; СЖЗ, 35; ТСРЯ, 195.
2. тюр. Звільнення в'язнів з колонії. БСРЖ, 153; СЖЗ, 35; ЯБМ, 1, 271.
3. арм. Демобілізований солдат. Та бляха вигнулася ще дужче, як у справжнього "дембеля", пускаючи веселі "зайчики" на сонці (В. Верховень, Квадрат, вписаний в коло). БСРЖ, 153; СЖЗ, 35; ТСРЯ, 195; ЯБМ, 1, 271.