ГРЕБТИ
1
(-бу, -беш) недок., звичайно у наказовому способі; мол., крим. Іти (часто з неприємним відчуттям або не за своєю волею). - Куди гребеш? - підвівся, першим простягнув правицю (А. Морговський, Тінь птеродактиля); - Васю, ти дійшов до крапки! Випий пива і греби до хати (ПіК 2002, № 6). БСРЖ, 139; ПСУМС, 18; ЯБМ, 1, 245.
2
(-бу, -беш) недок., кого; мол.
1. Хвилювати. Є книжка. Вас гребе ії тираж (Книжник, 2001, № 6); Кононович як Кононович - приємний, доброзичливий, лагідний чоловік, що його ніби жодним чином і не "гребе" нинішнє заняття (Книжник, 2001, № 1). ПСУМС, 18.
2. Примушувати сміятися. Мене гребе цей фільм (Запис 2000 р.). ПСУМС, 18.