Словар українського сленгу
А Б В [Г] Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ГОПНИК
(-а) ч.
1. крим. Злодій, грабіжник. БСРЖ, 134; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 239.
2. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток (молодик). <...> і жахнувся: червоне дівчисько, невинна тоненька пелюстка, мліло, а над нею бився від тваринного задоволення долілиць на великому камені, а над нею бився в хмільних конвульсіях бичого вигляду самозадоволений гопник (І. Андрусяк, Шарга). БСРЖ, 134; ПСУМС, 18.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ГОПНИК


матиме такий вигляд: Що таке ГОПНИК