ГОБЛІН
(-а) ч.
1. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток. БСРЖ, 130; ПСУМС, 18.
2. маф., крим. Озброєний рекетир, член мафістської сім'ї. Не було жодного кооперативу, підприємця, приватного торгівця, якого б не знайшли бойовики - їх називали "ґобліни" - та не примусили давати "абіссінський" податок (ВіП, 2000, № 5).
■ Персонаж скандинавської мітології. Югановы, 59.