ГАЛІМИЙ
(-а, -е)
1. крим. Повний, абсолютний; який виявляється вищою мірою. СЖЗ, 29.
2. мол.; зневажл. Дурний. - Та шо я, галімий? (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 131; ПСУМС, 17.
♦ Галімий як тисяча бубнів, мол. Про дурну і несолідну людину. ПСУМС, 10.
3. мол. Поганий, низькопробний (про предмети, явища, людей); низькосортний. Галімий - поганий, нефірмовий, підробка (Синопсис станіславський необов'язковий); <...> життя лише починається воїне світ / не такий вже галімий <...> (С. Жадан, Балади провійну і відбудову); <...> тоді брехня і правда - ці галімі понти теперішніх зануд-інтелектуалів і борців за справедливість - нічого не значили <...> (А. Дністровий, Невідомий за вікном); [Річмонд:] Не знаю. Боюся, що сюжетом може стати сам галімий творець безсюжетних поем (Б. Жолдак, Голодна кров); Панове, та кому потрібна ваша галіма революція, ваше зачароване обкладання гівном, ваш пафос викриття підарасів, який насправді - лише боязке відлуння тоталітарної "дулі в кишені" (Книжник, 2001, № 24); Галіма попса. Галімий настрій. Галімий поет. ПСУМС, 17.
■ Можливо, від давньоєвр. Galmani - ідіот, телепень, йолоп.