ВИРУБИТИ
(-блю, -биш) док.
1. що; мол.; жрм, Вимкнути щось. БСРЖ, 116; ЯБМ, 2, 208.
2. кого; крим., мол., жрм. Увести когось у стан шоку, непритомности ударом, спиртним, наркотиками, сильною емоцією. <...> редактора вирубили й покинули на по грабунок <...> (Є. Пашковський, Щоденний жезл); Був випадок, коли мене вистежили до мого будинку й у під'їзді "вирубили", забравши весь виторг (ПіК, 2001, № 12); Зосю "спалили" пігулки. Це якраз те зіллячко, яке нерідко підсипають довірливим громадянам у склянку горілки в поїздах, барах чи ресторанах, аби "вирубити" співрозмовника, а потім ретельно почистити його кишені (УМ, 2.08.2001). БСРЖ, 116; ПСУМС, 13; Югановы, 54; ЯБМ, 1, 208.