ВЕСЛО
(-а) с.
1. мол., крим. Ложка. Чому ложку назвали веслом, ще можна збагнути. Ну, нехай рівномірні порухи ложки в захололому гороховому супі трохи скидаються на рухи веслувальника <...> (А. Кудін, Як вижити у в'язниці). БСРЖ, 95; ПСУМС, 12; СЖЗ, 24; ЯБМ, 1, 164. // нарк. Чайна ложка, якою беруть сипку наркотичну речовину. "Весло" - чайна ложка, якою беруть наркоту (Синопсис станіславський необов'язковий).
2. муз. Ґітара. Були такі, котрі гордилися тим, що вони пацани, були такі, що пишалися своєю класною керівничкою або власним вмінням грати на "веслі" (Л. Дереш, Культ). БСРЖ, 95; ПСУМС, 12.